Бро, слушай, у меня история такая, что сам не поверишь. Я живу жизнью наркомана комика – гуляю в темных закоулках, смеюсь над своими проблемами и придумываю приколы на ходу. Но недавно у меня произошло что-то совершенно сумасшедшее – я купил мефедрон и создал свою игру про наркоманов. Наркотики – это путь в светлую дыру, из которой уже никогда не выберешься.
Все началось с того, что я решил двинуться и поискать какую-то закладку. Я знал, что это опасно и нелегально, но мне просто стало скучно и я решил рискнуть. Даже не знаю, почему выбрал мефку – наверное, просто по приколу. Через своих друзей, которые также увлекаются этой дрянью, я нашел дилера, который согласился продать мне свою порцию. И тут началась самая невероятная история моей жизни.
Когда я получил эту сумку с мефедроном, я просто не мог поверить своей удаче. Я чуть ли не стал искать закладки на каждом шагу, стараясь найти самое безопасное место, чтобы съесть свою первую дозу. И когда я это сделал, я попал в другую реальность, где все было искажено и казалось нереальным.
В тот день я и понял, что мефедрон – это не шутки. У меня были галлюцинации, я чувствовал себя на вершине мира, но в то же время совершенно беззащитным. Я начал писать свои мысли на бумаге, а потом превратил их в идею для игры.
И так, рождается "Наркомания: В поисках светлого пути". Эта игра должна была быть чем-то уникальным – смешным, но в то же время серьезным. Я хотел, чтобы игроки почувствовали на себе все трудности, с которыми сталкиваются наркоманы. Чтобы они поняли, что это не игра, а жизнь, которая может уничтожить даже самого сильного человека.
Я использовал молодежный сленг и создал персонажи, которые были наркозависимыми. Там была Мэнди – девушка, которая сидела на манди (мдма) и страдала от постоянной депрессии. Она всегда была одета в яркие цвета, чтобы скрыть свою боль.
Я создал множество уровней и заданий, которые были связаны с наркотиками. Игроки должны были решать сложные головоломки, чтобы выйти из этого кошмара. Я старался показать, что наркотики – это не только удовольствие, но и гибель.
Но в конечном счете, я понял, что эта игра – это не решение проблемы, а ее усугубление. Я понял, что мои шутки – это просто отголоски моей зависимости, моего страха и одиночества.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |